Вчені очікують зустрічі з планетою Глорія та її мешканцями

Науковці очікують зустрічі з планетою Глорія та її мешканцями. За інформаційного центру уфологічних досліджень, в найближчі роки за Сонця вигляне планета, населена розумними істотами. Директор центру Валерій Уваров припускає, що контакт відбудеться, і заздалегідь готується до зустрічі з іншою цивілізацією, відповідаючи на каверзні запитання.

За останніми відомостями, життя на Марсі все-таки є. Якщо вже бути зовсім точними – було приблизно 12-13 тисяч років тому. У всякому разі, саме до такого висновку прийшли вчені з центру. Важко сказати, як би розвивалися події далі, якби в один прекрасний день чи ніч, напевно не скажеш, супутник червоної планети не з’їхав зі своєї орбіти. Зіткнувся він з кометою або зазнав поразки в ході “зоряних війн”, точно ми зможемо дізнатися лише після контакту з інопланетним розумом. Відомо тільки, що Фаетон стрімко ретирувався зі своєї орбіти і кинувся борознити простори Галактики по дорозі вибухаючи на тисячі маленьких фаетонів. Неможливо описати, що відбувалося у Всесвіті після такої аварії, всілякі катаклізми переслідували простих жителів з ​​усіх населених планет Сонячної системи.

На Землі всі материки пішли тріщинами, що могло, переплуталося, а щось помінялося місцями. Планета віддалилася від Сонця, період її обертання збільшився, і якщо раніше земний календар дорівнював 360 дням, то сьогодні він становить на п’ять днів більше. І все це відбулося в лічені хвилини, різке миттєве похолодання призвело до тривалого льодовикового періоду на Землі. За однією з версій, Якутія, яка раніше була населена мамонтами і дрейфувала в приекваторіальній частині, тепер знаходиться там, де ми і звикли її бачити, а бідні тварини замерзли з не до кінця перевареною в шлунках їжею. Марс теж віддалився від Сонця, життя на обледенілій планеті стало неможливим. Людям, а точніше, інопланетянам, деякий час, доводилося туго.

Порушену рівновагу давало знати про себе навіть у найвіддаленіших куточках Галактики. Щоб врятувати Землю і зупинити подальше замерзання; інопланетяни обрали єдино вірне рішення. Адже щоб наш “кулька” і далі не котилася в бездонний простір, всього лише і треба, що збільшити його масу. Тому ту частину Фаетона, яка збереглася після вибуху, для балансу підтягли до нашої планети; у нас з’явився штучний супутник – Місяць. А разом з ним у людей з’явилася прекрасна можливість томно зітхати і відписувати одне за іншим ліричні вірші.

Звичайно, і самим марсіанам довелося в терміновому порядку переїжджати на іншу планету. До недавнього часу ми не мали ніяких достовірних даних, що вказують на місце їх перебування. Була, правда, одна планета, що викликає підозри, яка то зникала, то знову з’являлася в полі зору земних астрономів, так от, на думку Валерія Уварова, саме туди і перебралися жителі з Марса. Перші відомості про неї датуються XVII століттям, спостерігав її професор Паризької обсерваторії Джованні Касснні в 1666 році. Потім планета, названа вченим Глорією, зникла до 1672 року.

І зовсім недавно, наприкінці минулого сторіччя, наш співвітчизник кандидат фізико – математичних наук Кирило Бутусов зумів математично довести наявність ще однієї планети в Сонячній системі: знаходиться вона на тій же орбіті, що і Земля, в прямо протилежному від Сонця напрямку. Але спостерігати її можна раз на тринадцять років через циклічні коливання. Природа коливань також не ясна і наводить на думку, що Глорія як і Місяць, створена штучно і спеціально прихована від цікавих очей людини. Про це говорить і нестійкість Глорії відносно Землі і Сонця. Якщо ми зіткнемося з яким-небудь космічним тілом або в Землю вріжеться великий метеорит, нам, звичайно, доведеться туго, але ” анти – Земля” взагалі ризикує зійти з орбіти. Тому глорянам не тільки вигідно, а й життєво необхідно підтримувати наш світ у повній безпеці.

Як вони це роблять?

Найяскравіший приклад турботи братів наших по розуму, на думку Валерія Уварова, був продемонстрований в 1908 році, коли нашій планеті погрожував Тунгуський метеорит. Багато років з цього приводу велися найжорстокіші дебати: тіло до Землі наближалося одне, але, як стверджували очевидці, по різних траєкторіях, до того ж невідомо, чому вибухів було кілька, а осколки знайти так і не вдалося. Але, мабуть, сьогодні людство ближче до розгадки цієї таємниці, ніж будь-коли.

Складність цього феномена вчені пояснюють тим, що “у події брало участь кілька об’єктів. Крім метеорита були ще якісь енергетичні кулі”, послані якоюсь установкою на перехоплення і знищення Тунгуського тіла. Сама установка знаходиться на північному заході Якутії, в районі Верхнього Вілюя, де на сотні кілометрів навколо нічого, крім вивалів лісу, кам’яних уламків і слідів якихось грандіозних катаклізмів.

Стародавня назва цієї місцевості “Елюю Черкечех”, або “Долина смерті”. Це зараз нам зрозуміло, що Тунгуське тіло було підірвано інопланетянами для збереження непорушності лібраційних точок нашої планети, щоб Земля залишалася на місці, а не покотилася назустріч Глорії. А раніше про існування позаземного агрегату в “Долині смерті” знали тільки місцеві мисливці, що складають перекази про металевих монстрів, що залягають глибоко під землею, в мерзлоті, так що на поверхні залишалися тільки невеликі металеві півсфери.

Якути, хоч і не знали доленосної ролі цих “котлів” для цивілізації, але, не будь дурнями, обходили цей глухий район стороною. Ось рядки з листа людини, що відвідувала “Долину смерті”: “Я побував там тричі. Бачив сім таких “котлів”. Всі вони представляються мені абсолютно загадковими: по-перше, розмір – від шести до дев’яти метрів в діаметрі. Виготовлені вони з незрозумілого металу. Його не можна відламати або навіть подряпати. Рослинність навколо “котлів” аномальна – зовсім не схожа на те, що зростає навколо. Вона більш пишна, вище людського зросту в півтора – два рази. В одному такому місці ми заночували групою з шести осіб, нічого поганого не відчували. Ніхто після серйозно не хворів. Хіба що в одного з моїх знайомих через три місяці повністю випало все волосся. А у мене на лівій стороні голови (я на ній спав) з’явилися три маленькі болячки розміром з сірникову головку кожна. Лікував я їх все життя, але вони до сьогоднішнього дня так і не пройшли”.

У нашому світі існують три такі установки – одна з них знаходиться під водою біля острова Крит (не працює), друга теж під водою – між Америкою і островом Пасхи (в повній бойовій готовності). Так що у відомому сенсі нам пощастило, наша – третя і остання установка – не тільки працює, а й перебуває в умовах досяжності.

Вілюйський комплекс спрацьовує на знищення не всіх космічних тіл, що входять в атмосферу Землі, а тільки якщо падіння сторонніх тіл, що прилітають до нас з космосу, загрожує найширшою екологічною катастрофою. Це і ефект ядерної зими, і зміни в траєкторії руху планети. Навіть коли тіло може викликати потужні землетруси, повені, пов’язані із зміною форми геоїда, це загроза для Глорії. Якщо виникає підозра, що падаюче тіло хоче перезаразить всіх тут невідомими бактеріями або мітить прямо в установку, можна бути впевненими, що і в цьому випадку вона торохне – мало не здасться. Ось чому, коли Тунгуський метеорит підлетів на досить близьку відстань, з утроби іноземного монстра посипалися один за іншим енергетичні “кулі”, керовані силовим полем. І саме тому дослідники кількох поколінь не можуть знайти залишки “Тунгуса”. Їх просто немає. Вони були перетворені на пил, який і знаходили у вигляді магнетитових і силікатних кульок, розкиданих по всій тайзі.

Чи хочуть з нами дружити?

Крім усього іншого, Уваров зазначає, що “енергетичні установки мають так зване” енергетичне джерело”, яке є системою енергоінформаційного забезпечення діяльності інопланетян. З цих джерел вони черпають будь-яку інформацію як про нас, так і про Всесвіт, в якім всі ми живемо. Саме з цим і пов’язана часта поява НЛО на Землі і як одне з підтверджень їх перебування – “кола на полях”.

Валерій Уваров також вважає, що захисний комплекс у “Долині смерті” працює в автоматичному режимі. Швидше за все, моніторингова частина установки знаходиться на Марсі, це дозволяє вести стеження за космічними тілами на далеких підступах до Землі. Стежать не тільки за природними об’єктами, а й за космічними кораблями і за супутниками, що посилаються із Землі до Марса. Також, на думку Уварова, земляни поки небажані гості в космосі. І не варто дивуватися, коли супутники, що посилаються людьми борознити безкраї простори, відхиляються від заданої орбіти. Це є не тільки проявом вищого розуму, яким наділені інопланетяни, а й єдино можливим доказом небажання заводити близькі знайомства у відкритому космосі.

Тоді зникнення “Фобоса-1”, супутника, що стартував у 1988 році, який міг закарбувати планету за Сонцем, стає зрозуміло. Доля “Фобоса-2”, що став свідком активності на Марсі, аналогічна. Правда, “Ф-2 ” все-таки вдалося отримати знімки наближаючого об’єкта, після чого він відхилився від заданої траєкторії. Ще одним доказом того, що життя на Глорії є, можуть служити комети, котрі залітають за Сонце, але назад не з’являються, як ніби глорітянські космічні кораблі повертаються на базу.

Але найдивнішою подією за останній час вважається комета Ролана-Оренда 1956 року. Це перша комета, випромінювання якої брали радіоастрономи. Коли комета Ролана-Оренда з’явилася із-за Сонця, в її хвості на хвилі порядку 30 метрів неймовірним чином заробив передавач – дивно, але факт. Потім він переключився на хвилю півметра, відокремився від комети і віддалився потім за Сонце. Досі не з’ясовано, що це був за передавач і хто полетів з ним за Сонце. Не залишилися без уваги земних астрономів комети (може, то були і не комети зовсім, а НЛО), які облітали всі відомі нам планети ніби з інспекцією. Земні технології не дозволяють поки вчинити нічого, що навіть віддалено б нагадувало політ цих “як би комет”.

І ось тепер, коли ми дізналися правду практично про все, обставини явно грають нам на руку. У найближчі 13 років зірки встануть так, що Глорія вигляне із-за Сонця. Ми нарешті зможемо дізнатися благодійників, які довгий час “здували пилинки” з нашої Землі, хочуть вони того чи ні. А ось чи відбудеться довгоочікуваний контакт? Зараз майбутнє планети – в руках кожної людини, кожен повинен проявити себе Homo sapiens. Поки в запасі ще є кілька років, потрібно добре підготуватися до цієї зустрічі. Адже від неї залежить, скільки ще часу земляни будуть перебувати на задвірках космосу. Кілька років, щоб не осоромитися невіглаством перед обличчям друзів і братів по інтелекту, – не так вже й багато.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *