Загадкова озонова шапка на південному полюсі Марса виникає завдяки перенесенню атомів кисню з помірних широт і їх з’єднанню під покривом полярної ночі в молекули озону, заявляють учені в статті в журналі Nature Geoscience.
Червона планета, як і Земля, володіє своїм власним озоновим шаром. Він в три тисячі разів тонше «ультрафіолетового щита» нашої планети, існує лише над деякими ділянками Марса і періодично зникає з невідомих причин.
Франк Монмессін і Франк Лефевр з Центру атмосфери, екології та космічних спостережень у Гвіанкурі (Франція) запропонували одне з можливих пояснень того, як з’являється і зникає озон над південним полюсом Марса, вивчивши дані, зібрані французько-російським приладом SPICAM на борту зонда «Марс-Експрес».
Вивчаючи знімки, отримані зондом під час полярної ночі, вчені виявили раніше невідомий «прошарок» озону, розташований на незвично великій висоті в 40-60 кілометрів від поверхні Марса. Існування цього шару спантеличило планетологів, і вони проаналізували дані, зібрані «Марс- Експресом» за останні чотири роки, намагаючись розкрити механізм його формування.
Для цього вчені побудували спеціальну кліматичну модель GCM, що описує процеси в атмосфері всієї Червоної планети, і використовували дані з SPICAM для визначення джерела озону. За їх розрахунками, озон в цьому прошарку виникає в результаті взаємодії вільних атомів кисню, що потрапляють на полюс разом з вітром з помірних широт, з молекулами СО2.
Як стверджують планетологи, даний процес можливий лише за відсутності променів, так як сонячний ультрафіолет буде руйнувати молекули, що формуються в проміжних стадіях реакції. Поки не ясно, чому такий шар не існує на північному полюсі Марса. Автори статті вважають, що причиною цього служать сезонні відмінності в силі так званих меридіональних вітрів або концентрації водяної пари, що заважають появі вільних атомів кисню в атмосфері.
