Вчені Стенфордського університету повідомляють про створення першого такого працездатного комп’ютера.
Нанотрубки, які являють собою циліндричні молекули вуглецю, теоретично дозволяють створювати вкрай невеликі за розміром, що відрізняються низьким енергоспоживанням, але при цьому дуже швидкі комп’ютери. Тим часом, комп’ютер, зібраний в Стенфордському університеті, побудований на транзисторах, чиї розміри здаються просто величезними за сучасними мірками. Вони виконані по техпроцесу в один мікрон, при тому, що в індустрії вже добре освоєні технорми в 22-нм і не за горами поява 14-нм процесорів Intel Broadwell. Більше того, стендфородскій комп’ютер – у певному відношенні, дуже примітивна і повільна обчислювальна машина. Як зауважив один з аспірантів, які брали участь в її створенні, “в принципі, ми можемо запустити на ній навіть 64-бітну версію Windows, але це займе мільйони років”.
І все ж комп’ютер, побудований на транзисторах з вуглецевих нанотрубок, є величезним досягненням. На його створення пішло багато часу і тільки в останні 18 місяців вченими з Стендфорда був досягнутий істотний прогрес: їм вдалося перейти від виготовлення окремих транзисторів до інтегральної схеми з 142 транзисторних елементів. Тепер зібраний ними комп’ютер повністю відповідає критеріям машини Тьюринга, тобто – може впоратися з будь-якими обчисленнями за наявності достатньої кількості часу. На даний момент комп’ютер на нанотрубках навіть здатний виконувати одночасні дії: його розробники стверджують, що запускали на ньому відразу дві програми – лічильну і сортувальну.
Нарешті, слід врахувати, що комп’ютер у Стендфордському університеті – це, по суті, тільки перші кроки в освоєнні нанотехнологій у сфері обчислювальної техніки, в той час як перспективи тут носять глобальний характер.
Як вважається, саме нанотехнології допоможуть вирватися за межі логіки закону Мура, яка говорить, що число транзисторів на кристалі подвоюється кожні два роки. Згідно даної тенденції, після 2020 року чипмейкери повинні впровадити 5-нм техпроцес виготовлення звичайних кремнієвих транзисторів і з цим буде досягнута межа збільшення їх числа в процесорах. Таким чином, транзистори з вуглецевих нанотрубок, враховуючи їх теоретичні переваги, можуть стати хорошим рішенням проблеми і в компанії IBM, яка сама працює в цьому напрямку, вже високо оцінили вдалий досвід вчених Стендфордського університету щодо створення комп’ютера на нанотрубках.
У свою чергу вчені відзначають, що їх розробка повністю сумісна з прийнятими в індустрії напівпровідників процесами і надалі можливе створення гібридних процесорів з вуглецевих нанотрубок і кремнієвих транзисторів.