Про знахідку повідомила очільниця Ольвійської міжнародної експедиції, доктор історичних наук, заступник директора Інституту археології НАН України Алла Буйських.
“Під час розкопок на ольвійському некрополі ми відкрили нову поховальну споруду – підземний склеп, конструкція якого складається з похилого дромосу (входу у вигляді видовженого вузького коридору) та трапецієподібної поховальної камери. У дромосі знайшли половину червонолакової чашечки, яка додала інформації про час поховання І століттям н.е. Зазвичай, такі поховання притаманні сарматам, які мешкали тоді в Ольвії” — розповіла науковець.
Висота склепіння віднайденої археологами камери сягає 1 м, а стінки та підлога були обмазані вапняковим розчином.
Склеп вирізали у глиняному масиві на глибині 3–3,5 м від рівня сучасної поверхні. Вхід до камери було перегороджено кам’яною стінкою, якою заробили склеп після поховання.
Вчені встановили, що сама поховальна споруда постраждала від пограбування, яке сталося ще у давнину.
Під час розкопок вони з’ясували, що грабіжники проникли до камери невдовзі після поховання. Небіжчика, разом із супровідним поховальним інвентарем, витягли назовні – ймовірно, через щедро прикрашений одяг.
Від поховання збереглися залізні цвяхи з дерев’яного помосту, на який клали небіжчика, а також понад сто різноманітних намистин і підвісок, якими оздобили покійного та його одяг. Це, зокрема, намистини з бурштину, сердоліку, агату, гагату, гірського кришталю й численного бісеру зі скляної пасти.
До прикрас також входили два мініатюрні скарабеї з сляної пасти та халцедону і двосторонній топірець-лабрис із бурштину.
Ольвія — стародавнє місто-держава античної доби, засноване греками. Місто проіснувало тисячу років: з другої чверті VI століття до нашої ери до 70-х років IV століття нашої ери. Сьогодні це історико-археологічний заповідник НАН України, який знаходиться у селі Парутине Очаківського району Миколаївщини.
