Одна з найближчих до Землі планет Gliese 1214 b містить велику кількість води, частина якої знаходиться в досить незвичному “плазмовому” стані. «Суперземля» Gliese 1214 b – це єдина відома вченим планета, що обертається в системі карлика Глізе 1214 на відстані близько 42 світлових років. Планета розташована значно ближче до своєї зірки (приблизно в 70 разів), ніж Земля до Сонця. Це вказує на те, що ймовірна температура на поверхні планети складає близько 280 градусів Цельсія.
Японські астрономи за допомогою телескопа Субару, що знаходиться на Гаваях, вивчили розсіювання світла від планети. Потім, об’єднавши результати своїх досліджень з тими, що були зроблені раніше, вони прийшли до висновку, що в атмосфері екзопланети міститься багато води. Проте зважаючи на високі температури на поверхні планети, присутня там вода повинна знаходитися в стані неможливому для нашої планети. Умови температури і тиску, характерні для планети Gliese 1214 b, повинні сприяти перетворенню води з таких звичайних станів, як тверда, рідка, газоподібна, в плазмову або іонну форму.
Основна складність вивчення «суперземель» полягає в тому, що вчені поки точно не можуть визначити, чи володіють вони твердою поверхнею або ж чи вони ближче за своєю природою до газових гігантів. Так виникає ще одна складність – визначення товщини атмосфери подібних планет. Крім того, висока температура також може відбитися на хімії водню і вуглецю, що позначається на атмосферній світлопроникності планети. Вчені також не можуть поки говорити з упевненістю про присутність вічного атмосферного туману, який огортає планету.
Астрономам вдалося виділити 3 потенційно можливі характеристики атмосфери Gliese 1214 b:
– прозора атмосфера з перевагою в ній водню, тобто відбувається Релєєвське розсіювання більшої частини синього світла, і в меншій червоного світла;
– більш щільна багата водою атмосфера. Ефект релєєвського розсіювання в подібній атмосфері значно нижче, тому вона повинна пропускати рівномірно світло різних частин спектра;
– злегка розсіяна, але хмарна атмосфера. Велику частину світла незалежно від довжини хвилі повинно затримуватися вуглецево-водневим туманом.
