Аналоги космічних чорних дір були знайдені вченими-фізиками з Вищої технічної школи Цюріха (Швейцарія) і університету Майамі (Сполучені Штати Америки) в Атлантичному океані.
Вченими було зроблено опис математичної подібності чорних дір і водяних вихорів. В Атлантичному океані ними були знайдені вихори, що задовольняють запропоновану вченими модель. Тепер з відкриттям таких океанічних “чорних дір” стало можливим пояснення кругообігу плаваючого на поверхні морів і океану сміття. Деталі відкриття наводяться в препринті статті, яка скоро буде опублікована на сторінках “Journal of Fluid”.
Аналогія між астрофізичними об’єктами і потоками рідини ґрунтується на використанні 2 напрямків фізики (механіка суцільних середовищ і загальна теорія відносності) схожого математичного апарату.
Вчені звернули увагу на те, що з точки зору математики рівняння, які описують вихори на поверхні океану, жодним чином не відрізняються від рівнянь, які описують викривлення простору-часу близько космічних чорних дір, враховуючи поправку на те, що поверхня моря є плоскою. За словами авторів, це не просто спостереження, воно в корені відрізняється від просто цікавої аналогії, так як носить практичний, а не теоретичний характер.
Дослідники вже звернулися до відомостей про справжню картину приповерхневих потоків в Атлантичному океані. Вченим вдалося виявити кілька утворень, які потрапляють під запропоновану фізиками модель. Як вважають вчені, вихори подібного роду частково нагадують ті, які були описані в оповіданні американського письменника Едгара По “Поверження в Мальстрім”. Авторами наукової статті навіть вказується на те, що письменник помітив у водяного вихору найважливішу властивість: “Вир цей був оперезаний широкою смугою блискучою піни; але жоден клаптик цієї піни не залітав у пащу жахливої воронки” (цит. з перекладу Богословської). З результату аналізу, проведеного фахівцями, випливає, що навколо вихору існує мертва зона, яка, якщо підхоплює предмети, може зберігати їх у собі необмежено довгий час.
За словами дослідників, ця здатність захоплювати об’єкти у воді може зіграти важливу роль у перенесенні сміття, яке плаває в морі, тому її потрібно враховувати під час моделювання процесів забруднення Світового океану. Також робота швейцарських і американських фахівців може знайти своє застосування в астрофізиці і навіть не в описі чорних дір. Учені підкреслюють, що Велика червона пляма на Юпітері – це довготривалий вихор у верхніх шарах атмосфери планети, і, значить, існує можливість, що його коректно можна описати як найвідомішу “чорну діру” в Сонячній системі.
