Геологи виявили на території штату Пенсільванія мікроскопічні оплавлені кульки, які можуть вказувати на подію близько 12 тисяч років тому зіткнення з астероїдом або кометою.
Ця знахідка підкріплює гіпотезу про катастрофу, що викликала досі не пояснене дослідниками різке похолодання. Подробиці з посиланням на статтю вчених у журналі Proceedings of the National Academy of Sciences призводить Nature News.
Один з авторів нової роботи , геохімік і фахівець з ізотопного аналізу мукул Шарма стверджує, що знайдені в шарі ґрунту кульки утворилися при температурі понад 2000 градусів. Такий нагрів можливий в доменній печі, проте місце знахідки занадто далеко від великих промислових центрів, а самі кульки витягнуті з шару ґрунту, датованого приблизно 12 тисячами років. Виключаючи антропогенну гіпотезу, вчені роблять висновок про те, що їх знахідка сформувалася при ударі астероїда об поверхню Землі. Ізотопний аналіз кульок показав, що вихідною речовиною для них були гірські породи, які близькі до поверхні тільки в Квебеку, провінції на південному сході Канади. Від Квебека до Пенсільванії кілька сотень кілометрів, однак потужний вибух при падінні астероїда цілком міг закинути частину матеріалу на таку відстань.
Скептики, втім, вказують на те, що у тих же кульок могло бути й інше походження: “Ви знайдете аналогічні зразки, які датуються не тільки пізнім тріасом”, говорить не бравший участь в дослідженні палеонтолог Андерс Карлсон. Крім того, астероїдна гіпотеза припускає не тільки падіння астероїда, але й виникнення численних осередків пожежі на території Північної Америки, сліди яких виявлені не були.
Редакція журналу, який опублікував статтю Шарма і колег, навіть вдалася до рідко використовуваної заміни стандартного рецензування матеріалів ( коли надісланий рукопис розглядають анонімні рецензенти) персональним редактором: Стівен Стенлі, професор університету Гавайських островів, визнав роботу як таку, що “заслуговує на увагу», хоча і підкреслив спірність висновків її авторів. Мікрокульки в контексті передбачуваного падіння астероїда в пізньому тріасі вже обговорювалися науковим співтовариством в 2012 році, однак доводи на користь зіткнення з астероїдом багато вчених визнали недостатньо переконливими.
Крапку в суперечці прихильників астероїдної гіпотези та їх противників (ті пов’язують похолодання з різким сповзанням в море льодовиків і зміною океанських течій ) могло б поставити виявлення кратера на місці падіння. Або, навпаки, складання настільки докладних геологічних карт, на які просто не могли не потрапити залишені падінням досить великого астероїда сліди. Однак за минулий час ерозія зробила подібний пошук далеко не тривіальним завданням. Вибір правильного пояснення похолодання, що сталося близько 12 тисяч років тому, важливий не тільки для фундаментальної науки, але і в рамках практичних завдань з прогнозування зміни клімату в наш час.
Похолодання в пізньому тріасі було дуже різким: близько декількох градусів за всього лише сто років. Якщо праві прихильники тієї версії, яка користується найбільшою підтримкою серед кліматологів, то ці різкі зміни були викликані сповзанням льодовиків у море з подальшою зміною океанських течій через зсув балансу солоності вод. Такий механізм, на відміну від астероїдного удару, допускає повторення вже в наші дні.
