Вчені сподіваються, що після того, як будуть розкодовані всі дані, отримані космічним зондом Юнона в момент його зближення із Землею, вони хоча б на один крок наблизяться до розгадки таємниці, яка приводила їх у замішання вже кілька десятків років: нез’ясовна зміна швидкості під час виконання деяких маневрів.
“Ми виявили подібну аномалію під час першого зближення із Землею апарату Розетта, в березні 2005 року. Дивно, але подібних аномалій не було помічено під час повторних зближень в 2007 і 2011. Це справжнісінька космічна загадка, яку поки нікому не вдалося розгадати”, – говорить Тревор Морлі (Trevor Morley), експерт по динаміці польотів Європейського Центру Управління Космічними Польотами (ESOC), розташованого в Дармштадті (Darmstadt), Німеччина.
З 1990 року куратори місій NASA і ESA час від часу відзначали зміну швидкості космічних апаратів під час зближення із Землею, – цей маневр традиційно застосовується для того, щоб апарат, “зарядившись” земною гравітацією, міг досягти швидкості, необхідної для глибокого проникнення в Сонячну систему.
Ця зміна – невелике збільшення (або, навпаки, скидання) швидкості під час проходження повз Землю. Воно дійсно дуже незначне: наприклад, зонд Юпітера, запущений НАСА, в 1990 році закінчив маневр зі швидкістю, на 3,9 мм / сек більшою, ніж очікувалося. Найбільший розрив – 13,0 мм/сек – був відзначений у січні 1998 року у дослідницького корабля NEAR. У той же час, у апаратів Кассіні (Cassini) в 1999 і Месенджер (Messenger) у 2005, подібних змін відзначено не було – або ж вони були настільки малі, що їх неможливо було вловити.
