Цей сонячний годинник відзначав місце останнього притулку молодої людини, принесеної в жертву або якимось іншим способом висунутого посланцем до богів або предків, каже дослідник з архео-астрономічного дослідного центру при Південному федеральному університеті Росії Лариса Водолазська. Вона провела аналіз геометрії каменю і вирізаних на ньому знаків, і підтвердила, що він має відмітини, що вимірюють час за допомогою системи паралельних ліній, і еліптичний патерн у вигляді кругового зниження.
Еліптичний патерн відносить камінь до класу аналемматичних сонячних годин. Традиційні сонячні годинники відзначають час за допомогою гномона – фіксованого вертикального стовпа, який відкидає тінь. Аналемматичні годинники мають гномон, який повинен пересуватися кожен день у році, щоб відповідати мінливій позиції сонця на небосхилі.
Знайдений годинник належить Зрубній культурі, відомій своїми обробленими деревом могильниками, які вони залишали в степах між Уральськими горами і українським Дніпром. У 2011 році група археологів з Донецького краєзнавчого музею знайшла поховання цієї культури, що датується між 12 і 13 століттями до нашої ери, а також кам’яну плиту, зазначену лініями і колами на обох сторонах. Знімки плити були відправлені Ларисі Водолазській, відомій своїми дослідженнями в області петрогліфів Бронзового століття.
Водолазська провела обчислення кутів, які створювали б сонце і тіні на даній широті, і дала висновок, що ця плита і нанесені на неї знаки є сонячним годинником і можуть точно відзначати час.
“Вони були створені для використання саме на тій широті, на якій вони були виявлені”, – говорить вона.
На відміну від багатьох сучасних масово вироблених садових сонячних годинників, які випускаються без жодного врахування кутових співвідношень Землі і Сонця, стародавні українські годинники являють собою приклад вкрай комплексного розуміння геометрії.
Кругове пониження, поміщене в еліптичний патерн, є вартовими відмітками для аналемматичних сонячних годин; найглибша борозна на камені відзначає місце, куди повинен бути поміщений вертикальний гномон в день зимового сонцестояння.
Додатково до всього, українські годинники, по всій видимості, мали два гномона, що дозволяли точно вимірювати час у півгодинних інкрементах. Такі сонячні годинники у стародавніх розкопках неймовірно рідкісні, один такий зразок був знайдений раніше в Долині Царів в Єгипті, що робить українську знахідку ще більш загадковою.
