Благодатний вогонь
Також читайте: Паранормальні явища і наука. Частина 1
Одним з головних щорічних чудес християнства є сходження “благодатного вогню” у Велику Суботу в єрусалимському храмі Воскресіння Христового. Перші свідчення про нього відносяться до IX століття. У руській (українській) традиції перший опис дива сходження благодатного вогню був даний в Житіє ігумена Даниїла. Якщо визнавати як найбільш раннє з тих, які дійшли до сучасників свідоцтва про чудо латинського паломника Бернарда Ченця, то виходить, що воно являлось людям вже не менше 1146 разів. Будь це фальсифікація, вона була би вже давно викритою. Тим більше що зацікавлених в такому викритті малося предостатньо.
Чудо “благодатного вогню”, що здійснюється в кінці Паски у християн східного обряду, об’єктивно зміцнює позиції саме греко-католиків і православних. Ні в іудеїв, ні у мусульман, ні у римо-католиків культу єрусалимського благодатного вогню не існує. Шахрайство у факті передпасхального сходження благодатного вогню виключено самої строгістю підготовчої процедури, спрямованої на запобігання можливості підробки. Серед цих процедурних заходів – попередня перевірка каплиці, друк на дверях у Кувуклії, наявність варти та уповноважених представників від інославних вір, ретельний обшук патріарха. Всі ці правила були встановлені турецькою владою. Ці встановлення були спрямовані на викриття християнського дива. Щорічно мусульманами влаштовувався в цих цілях обшук Кувуклії.
Ніщо не заважало мусульманській турецькій владі за чотирьохсотрічний період панування в Палестині викрити християн і тим самим позбавити їх важливого аргументу на користь своєї віри. Але цього не сталося. Ймовірно тому, що явище справжнє. Ще одне, що супроводжує явище єрусалимського вогню, чудесна обставина – необпікаюче полум’я. У перший момент і деякий час благодатний вогонь не обпікає. Багато прочан “вмиваються” непалючим полум’ям.
Прецедент “благодатного вогню” не єдине існуюче в сучасності релігійне диво. Так, у католиків, які не визнають чудесності сходження благодатного вогню в Єрусалимі, є власне диво – триразове на рік розрідження, а іноді навіть скипання що зберігається в закритій ампулі крові священномученика Януарія, покровителя Неаполя. Особливе місце в релігійній системі займають мироточащі ікони, статуї і мощі святих. Мироточащими є мощі святого Миколи Угодника, що зберігаються в італійському місті Барі.
Мироточення, як правило, широко фіксувалося як знамення катастрофи.Такий феномен був зафіксований 2 березня 1917 в день зречення Миколи II від престолу. Саме в цей день була знайдена мироточаща ікона Державної Божої Матері в Коломенському. Безліч прецедентів мироточення зафіксовано в ареалі російської православної церкви починаючи з 1991 року. У цьому сенсі мироточення є як би попередження, сигнал згори.
Як ще більш грізний знак і застереження розцінювалося кровотеча ікон і статуй святих. Кровоточила напередодні великих кривавих потрясінь ікона Спасителя в Єрусалимському храмі Воскресіння Господнього. Історично робилися численні спроби викриття чуда мироточення. Петро I знімав мироточащі ікони зі стін храмів, очікуючи знайти трубки, по яких надходить миро. Петрівську невіру в диво відображали рядки характерного для першого російського імператора указу: “Якщо надалі де ікони заплачуть маслом, зади у ченців заплачуть кров’ю”.
Аналогічними розвідками пристосувань для “попівського шахрайства” двісті років по тому були зайняті активісти Союзу войовничих безбожників. Трубок виявлено не було. Тоді пояснювати мироточення в рамках атеїстичної платформи стали, головним чином, особливістю матеріалу, з якого виготовлялася відповідна реліквія. Але пояснення виявлялося неспроможним при фіксації численних фактів, коли мироточили різні репродукції чудодійних ікон, фотографії, книжкові відтворення. Особливим історичним підтвердженням пов’язаності мироточення з невивченою реальністю є дивовижний взаємозв’язок з прецедентами соціальних катастроф.
Чудо мироточащих реліквій розподіляється в історії не рівномірно, а концентрується біля точок великих трагедій, таких як війни, революції, погроми.
Це можна було б пояснити думами народу на те, що відбуваються катаклізми, станом розгубленості і відповідними пристосуваннями, але про них вже сказано. Але важливо, що мироточення в значній частині випадків виявлялося до настання відповідної події. Реакцією суспільної свідомості воно, таким чином, бути ніяк не могло, а являло собою “знамення” майбутнього. У 1999 році при відділі катехізації та освіти Московської патріархії почала свою роботу спеціальна комісія з аналізу з позицій науки чудес православної церкви. Було проаналізовано понад 400 різного роду чудесних явищ, включаючи такі, як мироточення, оновлення ікон, відображення лику святого на склі і тому подібне. У комісію, поряд з теологами, увійшли представники світських наук – природничих та гуманітарних.
Про висновки, зроблені комісією щодо дива “мироточення”, її голова П.А.Флоренський, онук знаменитого філософа, заявив наступне: “Масло утворюється з нічого. Таке в житті зустрічається тільки у випадку ядерного перетворення, так при вибуху ядерної бомби речовина перетворюється на енергію. Теоретично енергія може назад перетворюватися в речовину. Якщо це так, то процес мироточення можна порівняти з роботою атомної станції”.
Хрещенська вода
Традиційна в критиці релігії версія про “чудеса” як шахрайство духовенства виявляється абсолютно неспроможною при фіксації пов’язаних з релігійним календарем чудесних явищ природи. До найбільш яскравих свідчень такого роду належить, зокрема, водохресна вода. Перші повідомлення про її особливі цілющі властивості відносяться ще до Івана Златоуста (III століття). Те, що водохресна вода відрізняється від звичайної води, загальновідомо. Але не могли ж священики підмінити склад води у всіх водоймах планети. Широкий простір розкривається в даному випадку для емпіричної наукової перевірки. І перевірки такого роду дійсно проводилися.
Дослідження показують різке зростання у воді в хрещенські дні числа іонів-радикалів. При цьому вона стає м’якше, зростає її водневий показник (рівень рН), що знижує рівень кислотності. У силу підвищеного вмісту іонів-радикалів електропровідність водохресної води така ж, як у штучної води, насиченої електронами.
У цілому експериментальні перевірки підтверджують, що водохресна вода відрізняється від звичайної більш гармонійною структурою і більш вираженими цілющими якостями. При цьому в Хрещення перетворюється відповідним чином вода в будь-яких джерелах і водозборах.
Заперечувати водохресний феномен неможливо в силу досить легкої його перевірки. Розуміючи це, скептики намагаються розвести сам феномен і його релігійне прочитання. Пропонуються гіпотези про особливе протікання у відповідні дні космогонічних, геомагнітних і атмосферних процесів. Але все це ніяким чином не суперечить більш включеному по відношенню до них поясненню з позицій релігії. До того ж паранормальність водохресної води є експериментально підтвердженим фактом, тоді як достовірність співставних з нею в ряді версій інших природних процесів ще потребує доказу.
Для розуміння еволюції гносеологічних систем, і зокрема розбіжності на певному етапі релігії і науки, важлива фіксація. Мова не йде про те, чия віра більш істинна. Важливий сам факт вихолощення “чудесного” в католицькому напрямку християнства. Звідси був закладений і шлях до протестантизму, який протиставляв чудесам віру в розум, а далі і до секулярної науки.
Необхідність нової пояснювальної парадигми
Довгий час наука ставилася до всієї паранормальної феноменології як до шахрайства. Релігія розглядалася в рамках “теорії обману”. Однак накопичувані по ходу часу емпіричні дані не дозволяють більш відмахуватися від фактів як від фальсифікації. Паранормальність повинна бути пояснена. При цьому встановлювалися негласна заборона на апеляцію до Бога і інших прихованих сутностей. Вихід був знайдений у розвитку концепту про біоенергію. Мова йде про особливі приховані ресурси людського організму.
Так лозоходство пояснювалося таким чином, що лоза виступала в руках оператора як біолокатор. Навіть у СРСР це пояснення було визнано ідеологічно допустимим. Але при його використанні збереглися значні суперечності щодо накопиченої феноменології. Біоенергія не дозволяє пояснити отримання операторами інформації стосовно об’єктів, що перебувають на значному просторовому видаленні, і тим більше – з минулого і майбутнього. Та й що таке біоенергія, енергоінформаційні поля, власне біолокація, крім самого придуманого на випадок терміна, залишилося зовсім непоясненими. Забавно, що ситуація стала абсолютно подібною положенню релігії.
Є слово, є догмат, а класичної наукової інтерпретації змісту немає. Об’єктивно, для зняття залишених протиріч пояснювальних схем з феноменологією актуалізується необхідність допущення існування особливих комунікаційних каналів зв’язку людини з сутностями непізнаного рівня буття. Ось тут наука поки буксує. Вище наводилися приклади наукових експериментів, які підтверджують реальність паранормальних явищ. Але були експерименти, що дали і негативний результат. Найбільшу популярність придбали в цьому відношенні тестування, проведені Фондом Дж. Ренді.
Відомий американський ілюзіоніст Дж. Ренді пообіцяв спочатку 1 тисячу, а потім 10 тисяч доларів, а потім, будучи підтриманий спонсорами, 1 млн доларів людині, яка в умовах коректно поставленого наукового експерименту підтвердить володіння особливими парапсихологічними здібностями. Премія поки, до торжества скептиків, нікому не вручена.
У даному випадку перенесення звичайної методики наукової перевірки у вигляді підтвержуваності ефекту в повторюваних дослідах некоректні. Допустивши, що за паранормальними феноменами знаходиться те, що іменується Бог, негативні результати експериментів вже не можуть інтерпретуватися як свідчення недостовірності явища. Справа в тому, що при подібному допущенні необхідно пам’ятати, що розшукуваний об’єкт зовсім не просто об’єкт дослідження. Це Суб’єкт, та ще який! Приблизно такий же, як виглядала би людина в “дослідженнях” її, що проводяться, наприклад, мавпою. Суб’єкт в даному випадку активний, швидше за все набагато більш інтелектуальний, ніж сучасна людина, і взагалі ще неясно, хто над ким ставить експерименти… Коли в грі ще й гроші, користь – є підстави вважати, що Суб’єкт, який уособлює собою вищу моральність, може і не побажати грати в таку гру.
Є свідчення, що при спробах використання лозоходства при пошуку скарбів результат не досягався ніколи. А от коли мета благая, то і результат стійкий і наочний. Очевидно, що для наукового аналізу паранормальних явищ необхідне вироблення спеціального наукового інструментарію, більше того, етики постановки експериментів, що відрізняється від застосовуваної в науці традиційно. Аналіз відомих паранормальних феноменів показує, що поки найменш суперечливо вони пояснюються в наукових спробах при допущенні існування зовнішнього початку (в релігії Бога). Його буттєвість затверджується релігіями. Наука підходить до рубежу, коли буття Бога буде логічно випливати з досліджуваної феноменології. Залишилося зробити необхідні кроки.
