Термін “паранормальний” викликає відчуття чогось сумнівного, негожого і шарлатанського. Паранормальний означає “лежить за межами традиційного і зрозумілого наукою людського досвіду”. Загалом нічого ненормального і негожого, осудного в цьому немає.
Більше того, мова йде про природні первинні дослідні і наукові фіксації. Проте все, що людина фіксує в своєму досвіді як достовірне, поступово стає “нормальним” предметом досліджень, експерименту, дискусій і пояснень шляхом побудови відповідних моделей і теорій.
Феномен “дива” в релігії і науці
Будь-яка з традиційних релігій має свідоцтва про “диво”. Постійна апеляція до “чудесного” міститься і в “Старому” і в “Новому” завіті. “Диво” являє собою зафіксований факт, що вступає в протиріччя з існуючими уявленнями про зрозуміле. Це завжди виклик по відношенню до усталеної системи знань. Спроби категоріального розкриття поняття дива робилися ще з часів листування Г.Лейбніца з ньютоніанцем С.Кларком. В.П. Лега визначає “диво” як “явище, яке суперечить законам природи”. Потрібно тільки додати, що закони природи тут – це тільки вже пізнані і позначені самою людиною закони, а зовсім не всі нескінченна безліч дійсних законів існування світобудови. Те, що є дивом в рамках однієї пояснювальної системи, для іншої вже дивом не буде. Те, що ще в Середньовіччя сприймалося як диво, сьогодні міцно увійшло в повсякденне існування людини. Відомо, який психологічний шок викликає зіткнення представників традиційних спільнот з сучасною техносферою. Для них чи не кожна побутова подробиця нашого світу – диво. Але й для сучасної людини зберігає актуальність феномен “дивного”. Власне термінологія паранормального і має на увазі, тільки іншими словами, феномен дива. Деякі явища нез’ясовні і аномальні по відношенню до актуальної наукової парадигми і актуальному рівню наукових знань. Але нез’ясовність сьогодні не означає непояснимості в майбутньому.
Просвітницька складова частина науки, не знаходячи належного пояснення ідеї “паранормальних явищ”, пішла по шляху їх заперечення і ігнорування.
Наприклад, відповідні факти, що суперечать ньютонівській механістичній картині світу, або замовчувалися, або оголошувалися шарлатанством. Ідеологія, а відповідно, освіта і наука в СРСР будувалися, як відомо, на платформі так званого діалектичного матеріалізму. Центральне місце в радянському діаматі відводилося ленінському “Матеріалізму і емпіріокритицизму”, що закривав перспективи серйозної розробки паранормальних феноменів. Звідси – традиційне в СРСР цензурування інформації про будь-які явища, які могли б бути описані за нематеріалістичними позиціями. Втім, це характерно не тільки для СРСР.
Через десятиліття відомства Великобританії, наприклад, розсекречують факти про непізнані літаючі об’єкти, що також свідчить про засекречування інформації про паранормальне. Але прогалини в подібному приховуванні все ж періодично виникають. Як правило, зоною допуску ставала науково – популярна література та наукова фантастика. З 1978 по 1990 рік реалізовувалася спеціальна закрита державна програма вивчення “НЛО”, представлена роботою двох груп, в Академії наук і в Міністерстві оборони. Підставою до початку проекту послужило так зване “петрозаводське явище” – спостереження жителями Петрозаводська протягом 10-12 хвилин невпізнаного освітленого об’єкта. Про загадкове явище повідомила в спеціальній замітці газета “Известия”. Спеціальний лист в уряд направив президент Академії наук СРСР А.П.Александров. За час реалізації програми надійшло близько 3 тисяч повідомлень про спостереження за непізнаними літаючими об’єктами. З них підтвердження про достовірність було отримано щодо трьохсот. Програма нічого не пояснила, але, що принципово важливо, підтвердила реальність самої проблеми.
Реінкарнація
Кілька останніх століть людство суттєво просунулося у вивченні та перетворенні зовнішньої по відношенню до себе матеріальної реальності. Цього не можна в тій же мірі сказати про вивчення внутрішнього світу людини, її психічних можливостях. У певних відносинах навіть відбулися якісь втрати. Про існувавших раніше потенціалах “жрецького знання” можна отримати уявлення на основі традицій “східної медицини”. Уявлення про реінкарнацію зв’язується, головним чином, з індійською релігійною традицією. Однак аналіз езотеричних напрямків інших традиційних релігій дозволяє говорити про його відносну універсальність. Концепт реінкарнації виявляється в певних течіях християнського гностицизму і в каббалістиці. Суть явища реінкарнації полягає у відокремленості душі від людини, в її суб’єктності та пересуванні. Тіло при цьому стає не більше ніж носієм душі. Головне тому в цьому явищі саме поняття душі.
Найбільш резонансним в Новий час стало звернення до феномену глосолалії п’ятидесятників. Саме найменування “п’ятидесятництво” пов’язане з 50-м днем після розп’яття, коли на апостолів зійшов Дух Святий, і вони отримали дар “говоріння”. Згідно зі свідченнями п’ятидесятників, здатності до глосолалії відкрилися в 1901 році відразу у декількох учнів проповідника Чарльза Пархема (м.Топіка, штат Канзас). Стрімке поширення його в світі не в останню чергу визначалося демонстрацією “дива” глосолалії. Але феномен обмежувався виключно п’ятидесятницькою громадою. Особливої популярності вони набули в рамках афро-американського синкретичного християнства. Постанова Ради християнських церков 1944 року засуджувала глоссолалію як відступ від віри, що трохи знизило ажіотаж. Однак осудний акт не скасував реальності явища. Скептики говорять про підробку. За ангельську мову видається якийсь нескладний і безглуздий потік мови. Такого роду прикладів дійсно в надлишку. Але є й приклади реального оволодіння адептами “дивним чином” іноземними мовами. Дане явище слід було б, щонайменше, пояснити. Але як академічна наука, так і догматична релігія воліють позицію ігнорування. Для науки – зазначених фактів “нема” з огляду на недотримання вимог чистоти експерименту. Релігія ж бачить у сучасній глосолалії “бісівство”, так як “дар мови” передавався Богом нібито лише апостолам.
Лозоходство
Дивовижна інертність офіційної науки розкривається у ставленні до феномену лозоходства. Науково достовірних підстав для твердження про реальність лозоходства, як можна прочитати в багатьох претендуючих на академічність виданнях, нібито не існує. Багатовіковий практичний досвід пошуку води або корисних копалин як науково достовірний досвід не визнається. А між тим вода за допомогою лози, “рамок” і “маятника” виявляється з точністю до сантиметрів. Про гуманний потенціал лозоходства свідчить широка практика його застосування при гірничорятувальних роботах. Аналогічним чином використовуються навички операторів – лозоходців при ліквідації наслідків землетрусів. Явно “світла” місія суперечить позиції низки релігійних ортодоксів, які говорять про “бісівські” витоки лозоходної практики. Новою пояснювальною моделлю, що знімає, здавалося б, зазначені суперечності, стала ідея біолокації. Саме вона була взята за основу пояснення феномена в радянському природознавстві. Поняття “біолокація” було введено в широкий обіг в СРСР починаючи з 1979 року. Але і ця “гіпотеза” незадовільна по відношенню до накопичених емпіричних даних. Так, оператори з допомогою рамок отримують відповіді, реконструювання події минулого. Ставляться експерименти застосування лозоходческого методу для прогнозування майбутнього. З біолокацією це не може бути пов’язано. Залишається єдина несуперечлива щодо накопиченого досвіду лозоходства версія. Інформація надається лозоходцю ззовні через поки не дуже зрозумілі відповідні “чутливі” прилади. Але це практично вже не що інше, як основний концепт релігії.
Ясновидіння
Обмеженість існуючої наукової теорії виявляється у відношенні феномену ясновидіння. Якщо лозоходство ще якимось чином пояснюється (ідея біолокації), то факти ясновидіння категорично відкидаються як неймовірні. Ще б, саме визнання можливості людини отримувати інформацію, долаючи не тільки простір, але навіть час, скидає всю існуючу наукову картину світу. Але як бути з численними підтвердженнями точності наданої ясновидцями інформації? На допомогу приходять звинувачення в шарлатанстві. Суть звинувачень полягає в наявності у ясновидців “природних” каналів отримання інформації або в отриманні необхідних відомостей за методом “циганського ворожіння”, тобто з розмови з самим же клієнтом. Шарлатанів на ґрунті парапсихології дійсно завжди було багато. Їх чисельність, як правило, зростає в ситуації криз громадського життєустрою. Існують сьогодні й експериментальні підтвердження феномену ясновидіння. Так, в Дюкскому університеті (США) передбачувані ясновидці перевірялися на предмет можливості бачення майбутнього за допомогою генератора випадкових чисел. Частка точних відповідей була такою, що не дозволяла говорити про випадковість результату. Ясновидіння – досить широкий набір явищ.
Під ясновидінням розуміють різні типи паранормальних здібностей:
- отримання інформації в якості відповіді на подумки поставлені питання про поточні події або певні об’єкти;
- отримання інформації про місцезнаходження і стан людини/об’єкта за його фотографіями або пов’язаним з ним предметами;
- отримання інформації, недоступної для безпосереднього зорового сприйняття, включаючи бачення внутрішніх органів живих істот;
- діагностування стану живих істот через сприйняття їх життєвої енергії; отримання інформації про події минулого;
- отримання інформації про події майбутнього. Об’єднуюча ознака всіх цих явищ полягає в отриманні людиною інформації ззовні – звідкись або від когось. Очевидно, що це класичний предмет науки, але який залишається поки поза активним науковим аналізом.
Телекінез
Визнання реальності феномена телекінезу вступає в протиріччя з традиційним уявленням науки про нематеріальність думки. Якщо людина за допомогою думки здатна впливати на фізичні об’єкти, то межі матеріальності повинні бути розширені. Це наблизило б в науковій картині світу визнання допустимості релігійного погляду на походження світу як матеріалізацію Божественної думки. Про прикладне значення вивчення телекінезу свідчить, зокрема, спеціальне замовлення на його вивчення (насамперед в аспекті телепортації) ВПС США (2003 рік). Отримані в проведеному під керівництвом фізика Е.Девіса дослідженні висновки полягають у визнанні принципової можливості телепортаціонних, а відповідно, і телекінезної практики. Вказується, що в перспективі розвитку науки і технологій доречна постановка питання про телепортації великих об’єктів і навіть людей. Новий рівень у вивченні феномену телекінезу був досягнутий з початком проведення цілеспрямованих перевірочних експериментів. Першими в цій серії стали експерименти Дж.Б.Райна з Дьюковского університету.
Гіпотеза про телекінез перевірялася по можливості впливу через думку на гральні кості. Всього було зроблено понад 650 тисяч викидання кісток. Сумарний статистичний результат вказував, що телекінез можливий. Справа полягає не тільки в скептицизмі вченого співтовариства. Визнання реальності телепатії веде на наступному логічному кроці до необхідності фундаментальної ревізії наукової картини світу. І навпаки, для релігії, що визнає існування нетілесного вищого розуму, наявність телепатичних зв’язків системно необхідна.
Будь-яка традиційна релігія стверджує про існування медіумів. Між Богом і людьми повинні бути посередники.
Це посередництво виступає як дар. Звідси телепатія може мати як вертикальну спрямованість – від Бога чи інших прихованих сутностей (ангелів, святих, померлих) до людей, так і горизонтальну – від людини транслятора до людини реципієнта. Видатний радянський фізик Лев Ландау відгукувався про телепатію як про “найчистіший обман трудящих”. Її популярність на Заході пояснювалася їм цілеспрямованим шахрайством з боку буржуазії. Зрозуміло, що діалогу в ім’я знаходження істини за такої позиції бути не могло.
