Століттями людина не залишає мрії про польоти до зірок, десятки років фантасти не припиняють освоювати близький і глибокий космос у своїх творах, на орбіту з початку століття літають туристи-мільйонери, але для звичайної людини космос поки так і не став ближче.
Але як бути, якщо евакуація Землі стане необхідністю? Існує ряд теоретичних сценаріїв, за яких продовження життя на планеті стане неможливим: падіння метеорита, надпотужний спалах на Сонці, смертельна інфекція, яка нищитиме все живе, або наслідки ядерної війни. Якби сталося хоч щось з перерахованого вище, було б чудово зберегти хоча б частину здорового людського генофонду де-небудь на Марсі або хоча б на малесенькій місячній базі.
Рано чи пізно людство буде змушене зіткнутися з питанням переселення – зрозуміло, у випадку, якщо воно проявить досить свідомості і прагнення для того, щоб жити мільйони років і не знищить себе в найближчі роки. Причина тому – розжарення Сонця, яке з часом зробить з Землі Меркурій. Але поки реальної загрози з космосу немає, людство спокійно готується до майбутньої мирної колонізації, відволікаючись лише на “дурницю” типу воєн, які щорічно забирають мільйони життів.
Вісник з полів Марса
Замість того, щоб нескінченно довго розмірковувати на тему необхідності якнайшвидшої розробки надр космосу, проект Mars One з Нідерландів не покладаючи рук працює над підготовкою пілотованої місії, яка за планом доставить чотирьох сміливців на Червону планету до 2023 року.
Однак нещодавно на шляху місії встало ще кілька складнощів. Маючи в наявності біохімічні аналізи місячного і марсіанського ґрунтів, вчені з NASA створили їх абсолютні аналоги і спробували виростити на такому інопланетному ґрунті звичайні земні овочі – помідори та огірки.
Експеримент не те щоб дуже обнадіяв. З одного боку, з’явилася інформація для роздумів: так, виявилося, що місячний ґрунт малопридатний для вирощування різного роду земних культур – марсіанський виявився набагато краще. Але, з іншого боку, вирощені на марсіанській землі овочі непридатні для вживання в їжу через надлишок важких металів, смертельних для людини в такій концентрації.
Звичайно, мова і не йшла про те, щоб ростити на Марсі популярні у Волгоградській області яблуні “Акаєвська красуня”. Але, судячи з усього, навіть генетична модифікація овочів і коренеплодів не знизить їх сприйнятливості до згубного для людини біохімічного складу марсіанського ґрунту.
Крім того, вчені попереджають про небезпеку опромінення, якому піддадуться майбутні колоністи на Марсі. Дози, яку отримають астронавти, вистачить для того, щоб викликати якнайширші ракові пухлини, які вразять весь організм.
На щастя, у Mars One є ще 10 років для вирішення цих проблем, і людству залишається тільки щиро сподіватися на успіх цих авантюристів, так як від загрузлих у війнах урядів навіть спроб серйозного прориву вглиб Сонячної системи поки не передбачається.
Місяць вступить до Митного союзу
Тим часом на Місяці теж не все спокійно. Єдиний супутник Землі – це не тільки насолода для поглядів закоханих і двигун припливів і відливів Світового океану, а й ласий шматочок для найсильніших держав світу.
І поки США б’ються з фінансовими проблемами і стримують космічні програми NASA, Федеральне космічне агентство почало роботу по створенню плану російської місячної бази.
Зі слів директора Інституту космічних досліджень РАН, академіка Льва Зеленого, керівником Роскосмосу В.О. Поповкіним була сформована задача по створенню керованої місячної бази, яка стала б відправною точкою в освоєнні Місяця. Тепер цим питанням займатиметься спеціальна група, яка представить свій план у найближчі роки.
Можливу діяльність росіян на Місяці обмежує Договір про космос 1967 року, згідно якому Місяць може бути використаний тільки в мирних цілях. Це передбачає, що місячна місія буде переслідувати тільки дослідницькі цілі, що є безсумнівним благом для потенційного освоєння космічного простору.
Можливо, ще на нашому віку ми побачимо росіян на Місяці та голландців на Марсі – але по суті поки ще нічого не готово. До чого ж такий поспіх? Виявляється, деякі вчені вважають завдання пошуку в космосі шляхів відступу з колиски людства обґрунтованим.
Зустрінемося на Марсі … Через мільярд років
Астробіологи з Університету Східної Англії визначили, що ще 1,75 мільярда років наша планета залишиться придатною для проживання.
Вчені визначили період часу, протягом якого Земля зможе підтримувати життя, проаналізувавши відомі дані про відстані між іншими планетами і їх зірками і про температури, при яких на поверхнях планет може утворюватися рідка вода. Результати дослідження опубліковані в журналі Astrobiology.
У своїй роботі члени науково-дослідної групи взяли за зразок інші зірки. Також вони досліджували потенційну придатність для проживання екзопланет (нещодавно відкриті планети за межами Сонячної системи, схожі на Землю – примітка редактора сайту http://volonterydzhandy.com/).
Дослідження проводилося під керівництвом Андрія Рушбі зі Школи наук про навколишнє середовище при Університеті Східної Англії. Він розповідає: “Для проведення наших розрахунків ми використовували поняття “населеної зони” – це проміжок від зірки до планети, яка обертається навколо неї, на якому при сприятливих температурах на поверхні планети може утворюватися рідка вода”.
Вчені визначили цикл еволюції зірки, щоб зрозуміти, коли закінчується період “придатності” для підтримки життя на її планеті. Досліджуваний період закінчується тоді, коли планета перестає перебувати в населеній зоні даної зірки – зоні, сприятливій для зародження та існування життя. Вони дійшли висновку, що Земля перестане бути населеною десь через 1,75-3,25 мільярда років. Після цього наша планета увійде в “гарячу зону” Сонця, де температура буде настільки висока, що моря випаруються і все живе загине.
Звичайно, Земля перестане бути придатною для життя людей і інших складних форм життя набагато раніше, і в даний час цей процес прискорюється через антропогенну зміну клімату. Людство опиниться на межі вимирання навіть при невеликому підвищенні температури, і ближче до кінця залишаться тільки мікроби, здатні витримати нестерпну спеку.
Заглянувши назад у минуле на такий же проміжок часу, ми побачимо зародження клітинного життя на Землі. Комахи з’явилися на нашій планеті 400 мільйонів років тому, динозаври – 300 мільйонів років тому і квітучі рослини – приблизно 240 мільйонів років тому. Вік анатомічно сучасної людини становить лише близько 200 000 років. Тобто процес розвитку розумного життя на планеті охоплює дуже великий часовий період.
Відомості про тривалість жилого періоду планети дуже важливі, оскільки дозволяють судити про можливість еволюції складних форм життя, для чого, найімовірніше, знадобиться дуже багато часу.
Метрика населеності дозволяє дослідити потенціал інших планет в питанні існування на них життя і визначити стадію розвитку живих істот у будь-якому місці в Галактиці.
Звичайно, багато що в процесі еволюції залежить від волі випадку, так що про якусь чітку структуру еволюції не може бути й мови. Однак ми знаємо, що складні розумні види, такі як людина, не можуть з’явитися вже через кілька мільйонів років після зародження життя, тому що нашому виду для цього знадобилося 75% від усього “періоду населеності” планети. Вчені вважають, що на інших планетах, найімовірніше, спостерігається аналогічна ситуація.
Астрономи ідентифікували майже 1000 планет за межами нашої Сонячної системи. Науково – дослідна група вивчила деякі з них у якості прикладу, проаналізувавши характер розвитку планетної населеності за астрономічним і геологічним часом.
Андрій Рушбі розповідає: “Ми порівняли Землю з вісьмома іншими планетами, які в даний час знаходяться у своїй “фазі життя”, в тому числі з Марсом. Ми виявили, що планети з меншою масою, як правило, мають більш довгий життєвий цикл. Якщо нам коли-небудь знадобиться перебратися на іншу планету, найкраще підійде Марс. Він розташований найближче до нашої планети і залишатиметься в населеній зоні до кінця життя нашого Сонця – ще 6 мільярдів років”.
