Археологи були вражені, виявивши берберійський макак у Північній Європі та Великій Британії, оскільки їхнє природне середовище проживання перебуває в Північній Африці.
Військові з багатьох країн минулого й теперішнього часу використовували тварин у своїй роботі. Будь-то коні для перевезення людей або собаки-шукачі, використання тварин мало велике значення протягом усієї історії, пише Ancient Origins.
Але як щодо мавп? У ході своїх недавніх археологічних розкопок у Європі вчені виявили рештки кількох берберійських мавп (також магот, магрібські макаки або безхвості макаки), яким, за оцінками, понад 1400 років. Але що здивувало команду найбільше, то це те, що одна з них була похована з військовим інвентарем.
То чи використовувала римська армія маготів під час своїх битв, чи це було просто виявом поваги до улюбленого вихованця?
Єдині в Європі магрібські макаки
Археологи були вражені, виявивши берберійський макак у Північній Європі та Великій Британії, оскільки їхнє природне середовище проживання у Північній Африці
Загалом у Європі та Великій Британії було знайдено 17 останків древніх берберійських мавп. Вчені, які працювали над останками, виявили, що більшість з них відносяться до Середньовіччя, інші до залізного віку, Римської імперії або V і VI століттях.
Археологи були вражені, виявивши берберійський макак у Північній Європі та Великій Британії, оскільки їхнє природне довкілля знаходиться в Північній Африці. Багато останків досі перебувають у відмінному стані, хоча в деяких виявили сліди від проблем зі здоров’ям, які були присутні за життя мавп.
Погана якість зубів свідчить про те, що у мавп не було високоякісної дієти під час їх перебування далеко від природного довкілля. Розмір останків також передбачає, що більшість із них не дожили до старості і передчасно померли через поганий стан здоров’я.
З сімнадцяти відкриттів найцікавіше було пов’язано із похованням макаки з підношеннями. Ці останки були схожі на інші в тому, що мавпа мала погані зуби і вона померла від поганого стану здоров’я. Однак, на відміну від інших, цю мавпу поховали з інвентарем. Підношення включали продукти харчування, фрагменти глиняного посуду, залізні пластини та бронзові військові пряжки для ременів.
Пряжки ременя, виявлені в могилі мавпи, зазвичай належать до пізнього римського періоду. Військові офіцери римської армії носили ці типи пряжок для ременів як частину своєї ідентифікаційної уніформи. Виявлення пряжки такого типу в могилі людини припускає, що колись вони були частиною цієї армії, то чому ж деякі з них віддали мавпи?
Чи існували військові мавпи насправді?
Як зазначають експерти, мавпи навряд чи використовувалися в будь-якій бойовій ситуації чи з метою оборони.
У давнину Гібралтарська протока була звичайним торговим районом через його розташування між Північною Африкою та Південною Європою. Експерти вважають, що ці мавпи, виявлені в Північній Європі та Великій Британії, були куплені, продані або відловлені в цьому торговому місці і доставлені до будинку їхнього власника через континент. Це також могло б пояснити погане здоров’я цих тварин, оскільки мавпи не мали доступу до їжі та навколишнього середовища, яких вони потребували.
Як зазначають експерти, мавпи навряд чи використовувалися в будь-якій бойовій ситуації чи з метою оборони. Можливо, вони використовувалися для виконання якихось завдань, проте доказів, що підтверджують це, не було виявлено. Натомість вони вважають, що ці мавпи були домашніми тваринами або їх використовували для розваг.
Щодо мавпи з підношеннями, за припущеннями археологів, її, швидше за все, купили або передали військовому офіцеру, який потім відправив мавпу зі своєю командою в подорож Іспанією та Францією. Це також пояснює погане здоров’я мавпи, оскільки самі солдати погано харчувалися під час подорожей. Після смерті макаки солдати оплакували втрату свого пухнастого друга. Вони залишили пряжки своїх ременів у могилі мавпи, щоб вшанувати її за якийсь невідомий обов’язок, який вона виконувала поки що була жива, або щоб відзначити мавпу як справжнього члена свого загону.
Нагадаємо, що раніше вчені здійснили інше не менш цікаве археологічне відкриття. Так у Греції вони виявили древній храм Самоського Посейдона. Це святилище морського бога було важливим центром релігійної та етнічної ідентичності для трифілійських міст у VI столітті до н.
